ЗЕМЛЯ КОРОЛЯ ДАНИЛА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15797


Мiсто Холм в Русi (Сivitas Cheimensis in Russia) такий напис над панорамою мiста помiстив Федiр Раковецький, який гравiрував iлюстрацiï до книжки єпископа Максимiлiана Рило про коронацiю в 1765 р. чудотворноï iкони Пречистоï Дiви Марiï в холмському греко-унiатському, тобто руському, соборi. У XVIII сторiччi напис цей нiкого не тривожив адже Холмська земля була частиною Руського воєводства, i, хоч входила до складу Польськоï Корони, недоречним було заперечувати iсторичну приналежнiсть цiєï територiï до Русi. Був це ще час, коли iсторично-етнiчна Русь i полiтична Польща спiвiснували на однiй територiï. Але вже пiвтора сторiччя пiзнiше, коли й холмськi русини запрагнули бути не етнографiчною особливiстю краю, а частиною украïнськоï нацiï стало тут надто тiсно, i пiд час Другоï свiтовоï вiйни полилася кров. Пiсля репатрiацiï (19441946) украïнського населення холмсько-пiдляського Забужжя до СРСР та акцiï Вiсла (1947) єдиною значущою нацiєю на цiй територiï залишилися поляки пiд час проведеного у 2002 роцi загального перепису населення в усьому Люблiнському воєводствi тiльки 700 осiб задекларувало украïнську нацiональнiсть. Хоч руський Холм став польським Хелмом (iнколи з додатком Любельскi), де 1944 року народилася Народна Польща, але як украïнцям забути про мiсто, яке заснував король Данило, в якому народився Михайло Грушевський, в якому протягом столiть славилася чудами iкона Пресвятоï Богородицi, котра пiсля багаторiчних блу- кань нещодавно знайшла собi прихисток у Луцьку? Земля тут досi говорить про Русь…
Занесений до Галицько-Волинського лiтопису опис будови Холма князем Данилом, вiдноситься орiєнтовно до 1237 року: Коли вiн ïздив по полю i дiяв лови, то побачив на горi гарне й лiсисте мiсце, оточене навкруги полем, i запитав тамтешнiх жителiв: Як iменується се мiсце? I вони сказали: Холм йому iм'я є. I уподобавши мiсце те...спорудив вiн...город, що його татари не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив.
Успiшна оборона Холма перед Батиєвими загонами спонукала Данила до розбудови мiста, яке згодом стало столицею його держави. Коли ж побачив князь Данило, продовжує розповiдь лiтописець, що Бог сприяє мiсцю тому, став вiн прикликати приходнiв нiмцiв i русiв, iноплемiнникiв i ляхiв. Iшли вони день у день. I юнаки, i майстри всякi утiкали сюди од татар сiдельники i лучники, i сагайдачники, i ковалi залiза, i мiдi, i срiбла. I настало пожвавлення, i наповнили вони дворами навколо города поле i села.
Звiв також Данило церкву святого Iоанна Златоустого, красну i гожу....I вежа стояла посеред города висока, щоб бити з неï довкола города. Знизу зведена з каменю п'ятнадцять лiктiв у висоту, а сама зроблена з тесаного дерева i вибiлена, як сир, сяяла вона на всi сторони. Близь неï був студенець, тобто колодязь, що мав тридцять i п'ять сажнiв....За поприще вiд города стоïть також башта кам'яна, i на нiй орел кам'яний вирiзьблений; висота ж каменя десять лiктiв, а з верхiвками i з пiднiжжями дванадцять лiктiв.
Церква Iонанна Золотоустого згорiла осiнню 1257 року пiд час величезноï пожежi Холма, коли, як засвiдчує лiтописець, полум'я було таке, що зо всеï землi Холмськоï заграву було видiти. Навiть i зо Львова дивлячись було видно ïï по белзьких полях од палахкотiння сильного полум'я… i мiдь од вогню повзла, як смола.
Князь однак не пав духом та вiдбудував мiсто й церкву св. Iо- анна, яку освятив мiсцевий епископ Iоанн (єпископську кафедру в Угровеську Данило заснував ще пiд час княжiння у Володимирi та згодом перенiс до Холма). У 1260 роцi на Холмськiй горi станув найвiдомiший храм мiста собор Рiздва Пречистоï Богородицi: Спорудив вiн також превелику церкву у городi Хол мi на честь Пресвятоï Прiснодiви Марiï, величиною i красою не меншу од тих, що були ранiш, i прикрасив ïï пречудовими iконами. Згодом, у 1264 роцi, церква ця стала усипальницею свого фундатора: I положили його в церквi святоï Богородицi в Хол- мi, що ïï вiн сам був спорудив.
З найдавнiших пам'яток холмськоï архiтектури вцiлiли залишки описаноï лiтописцем кам'яноï башти в Бiлавинi. У кiлькох кiлометрах вiд Холма стоïть також кам'яна вежа в селi Стовп'я яка була, мабуть, побудована ранiше, може, навiть на зламi X i XI сторiч. Проте немає вже жодних наземних споруд княжоï доби на територiï найдавнiшого Данилового мiста, розташованого на т. зв. Високiй гiрцi, усипанiй на окраïнi Холмськоï гори. Але здалося, що земля й тут заговорила про Русь польськi археологи, якi у 2001 р. проводили верифiкацiйне обстеження Високоï гiрки, пiдтвердили iснування фрагментiв палацу, який належав Данилу Романовичу. Вiдкритий мур палацу добре збережений до висоти понад 3,3 м. Тут також розташованi залишки оборонноï вежi цього ж перiоду.
З усiх Данилових споруд найдовше, майже сiм сторiч, простояла соборна церква Рiздва Богородицi. З огляду на значнi пошкодження вiд пожежi 1640 року та невмiлих перебудов, розiбрано ïï у 30-х роках XVIII в. з наказу тодiшнього унiатського єпископа Фелiцiана Володковича й побудовано на цьому мiсцi набагато бiльшу церкву у стилi захiдноєвропейського бароко (17351756). Також внутрiшнiй вистрiй був взорований на латинських зразках, що було звичайною практикою пiсля Замойського собору 1720 року (в мiстi Замостi в пiвденно-захiднiй Холмщинi), який узаконив латинiзацiю обряду греко-унiатськоï церкви. Натомiсть пiдземелля пiд собором, який зараз є у володiннi римо-католицького духовенства, походять, мабуть, iз XIII ст., i є припущення, що можуть вони й досi ховати тлiннi останки не лише холмських єпископiв, а й руських князiв Данила та деяких його нащадкiв.
Оскiльки княжий собор був зовсiм зруйнований, його iсторiю спробував описати Якiв Суша (16101687), ректор василiянськоï школи в Холмi (згодом холмський єпископ). Вiн склав польською мовою, насиченою притаманними цiй епосi латинськими макаро- нiзмами, твiр, який ще за його життя витримав три видання (Замостя, 1646,1684; Львiв, 1653). У цей час жители Холма вже забули найдавнiшу iсторiю свого мiста, який з ролi столицi Галицько-Волинськоï держави деградований був до рангу повiтового мiстечка, а разом з цим забули й iсторiю Пречистенського собору та його чудотворноï iкони Богородицi. Не мавши й гадки про iснування Галицько-Волинського лiтопису, мусив Я. Суша спертися на уснi перекази, пам'ятки матерiальноï культури, врештi, на власнi здогадки. Через те пов'язав вiн початки холмського Пречистенського собору з особою Хрестителя Русi Володимира Великого саме така традицiя була записана в пергаментових книгах в Юрiєвськiй церквi волинського мiста Любомля, а в самому соборi число на склепiннi мальованому, року тисячного першого по грецьку написане… вiд давностi зотлiле, немалим було доказом....Адже i мури стародавнi, як з олова вилитi, нiчого iншого а старовиннiсть оповiдають. Також князевi Володимировi, хрещеному пiд iменем Василiя, Суша приписував фундування хол- мськоï церкви св. Василiя.
Однак основним об'єктом опису вченого монаха була старовинна iкона Богородицi й чуда, якi при нiй вiдбувалися. З'ясуванню обставин появи ïï в Холмi також послужила усна традицiя, яка розповiдає, що ïï з дорогими скарбами i духовними клейнотами (дорогоцiнностями) з Константинополя вiд грецьких царiв ставши християнином, нiбито вивiз в подарунках посажних князь руський Володимир. Записав також Суша традицiю старих людей про перше чудо Богородицi, яке мало статися пiд час облоги Холма татарами 1241 року: Двi дiвчини, княжни холмськi, коли татарин пiд Холмську притягнув гору, для спасiння свого присягу при цьому Св. Образi вiчного дiвоцтва i чернечого життя склавши i церкву прикрити черепицею обiцявши, Образ цей Чудотворний на вали як мiцний винести наказали щит. Тодi ворог, що мав йти на Холм, поневолi взад вiдходив. А гора Холмська здавалася йому своєю в хмари входила висотою. Звiдти приказка ворожа й по сьогоднiшнiй день помiж людьми по-руськи славиться цими словами: Холм городок пiд небеса висок.
Коротку згадку про Холмську iкону маємо й у творi найвi- домiшого украïнського проповiдника XVII ст. Iоанiкiя ґалятовського Небо Новоє з новими звiздами сотворенное, то єсть Преблагословенная Дiва Марiя Богородиця з чудами своïми (Львiв, 1665). У роздiлi Чуда Пресвятоï Богородицi от Образов ï читаємо: Чудо двадцат осмоє. Холм єст мiсто знаменитое в землi Руськой, названое от холму, то єст пагорку, же на холмi, на пагорку високом маєт своє положенье. В том мiстi єст Образ Пречистоï Дiви Борогородици, в котором образi знайдуются рази (слiди ударiв. Ю.Г.). ден раз на лiвим раменю, тятий шаблею татарскою, другiй раз на правой руцi, стрiлою татарскою учинений, але татарове за тоє послiпли i голови ïм завернулися .
Визначною пам'яткою релiгiйноï культури княжоï доби є також Холмське євангелiє (апракос) з кiнця XIII ст., церковнослов'янський текст якого має виразнi риси украïнськоï фонетики (зараз зберiгається в Москвi, у Бiблiотецi iм. Ленiна).
Пiсля смертi Данила Холмом володiв Шварно, потiм Лев Данилович i його нащадки. Коли у 1340 роцi помер останнiй з нащадкiв короля Данила Юрiй II, спалахнула багаторiчна боротьба помiж Великим князiвством Литовським i Польщею та Угорщиною за землi Галицько-Волинськоï
держави. Унаслiдок цiєï боротьби значно потерпiв i Холм, який остаточно перейшов у 1387 роцi у володiння Корони Польськоï та отримав статус центру Холмськоï землi у складi Руського воєводства. Про його величне минуле нагадував лише вцiлiлий з лихолiття собор Богородицi з монастирем, в якому надалi резидували православнi єпископи (наприкiнцi XVI ст. на Холмщинi нараховувалося бiля 160-ти парафiяльних церков). Само мiсто, хоч у 1392 р. отримало Магдебурзьке мiське право i вважалося торговельним осередком, не було великим. У 1564 р. було тут всього 250 будинкiв, з яких 100 в самому мiстi, оточеному дерев'яним парканом, а решта на передмiстях.
Хоч у мiстах Холмщини поселилося до цього часу багато полякiв i євреïв, все ж таки зберiгали вони переважно украïнський характер. У Хол мi зi згаданих 100 будинкiв у центрi бiльше 30-ти належало украïнцям, а у передмiстях жили майже самi украïнцi. Такi мiста, як Городло та Грубешiв, мали майже повнiстю украïнське населення, яке переважало також у Тишiвцях, а в Красноставi складало близько третини мiщанства. Повнiстю руський характер мали сiльськi мiсцевостi.
Отже, хоч у минуле вiдiйшла руська державнiсть, Холмщина надалi продовжувала жити на культурних та релiгiйних началах, закладених тут князем i королем Данилом, якого прийнято звати Галицьким, хоч не менше пiдстав iменувати його й Холмським. Адже це вiн забужанську периферiю Волинi пiднiс до рангу важливого регiону, в якому й досi бринить голос украïнськоï старовини.
Юрiй ГАВРИЛЮК 23 квiтня 2005 р.

ЗЕМЛЯ КОРОЛЯ ДАНИЛА orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15797